Як суди відбиваються від громадян - повсякденні реалії нашого судочинства

Правозастосовна практика нашої компанії свідчить про те, що однією з найбільших проблем для судів є позивачі, заявники, потерпілі, тобто сторони, за ініціативою яких суди змушені розпочинати та розглядати справи. Причому розглядати їх об'єктивно, всебічно, незалежно та відповідно до вимог закону. Таким чином, найголовнішим роботодавцем суду є звичайні громадяни для розв'язання спорів яких і існує суд, причому існує за рахунок коштів, тобто податків цих же громадян.

Але чим менше у суда справ, тим спокійніше суду. А отже, завдання суду під будь-яким приводом створити труднощі для громадян, щоб вони менше звертались до суду за захистом своїх прав та інтересів. Щоб вони не заважали важливому й величному існуванню суду, не турбували непорочну честь суддів. І саме тому суди повертають позивачам позови без розгляду, або тупо відмовляють у їх задоволенні, або створюють причини, які призводять до пропуску громадянами строків подачі позовів. Приклади таких дій суду наведені у цій статті.

Щодо гр-на П. був складений протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до цього протоколу внаслідок порушення П. Правил дорожного руху він допустив зіткнення з автомобілем під управлінням Іванова. Суд зазначений протокол розглянув без участі П. та про наявність ухвали суду П. стало відомо через кілька місяців. Лише тоді П. звернувся до нас за допомогою. Нашими спеціалістами була складена апеляція, у якій були обґрунтовані причини пропуску встановленого законом 10-денного строку. Однак апеляційний суд не вважав причини пропуску поважними, тим самим посчитавши правильною позицію суду першої інстанції, який навіть не повідомив П. про розгляд справи. Більше того, сам апеляційний суд не вважав потрібним навіть дати відповідь на апеляційну скаргу П., що є показовим ставленням судової влади до простих громадян, носіїв конституційних прав.

А навіщо? Чи це царська справа? Їхня судійська честь не вважає можливим спускатися до рівня спілкування із заявниками. Для порівняння, необхідно відзначити, що за часів СРСР виганяли з роботи чиновників навіть за те, що у відповіді вони помилково вказували неправильні ініціали заявника.

Інший приклад. Наш клієнт припускав, що відносно нього працівниками ДАІ були сфальсифіковані документи, і з цього приводу він звернувся до нас. Проведена нами перевірка підтвердила факт службового підробки, і у зв'язку з цим відповідно до ст.ст. 55, 214 КПК України наш клієнт звернувся до прокуратури зі заявою про вчинення відносно нього злочину за ст. 366 КК України (службовий підробок), про внесення заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань та про розпочаття кримінального провадження. Слідчий прокуратури, грубо ігноруючи вимоги КПК, відмовив у відкритті кримінального провадження. Червонозаводський суд також відмовив визнати незаконною бездіяльність слідчого, також порушивши при цьому положення ст. ст. 55 та 214 КПК. А апеляційний суд Харківської області відмовив у розгляді апеляційної скарги нашого клієнта, вказавши при цьому, що не підлягають апеляційному оскарженню ухвали суду, винесені за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого. При цьому апеляційний суд залишив без будь-якого обґрунтування всі доводи заявника про його право, у т. ч. й конституційне, на оскарження рішень суду. Суд удав, що таких доводів взагалі не існує, що Конституція України не стосується суду. Одним словом, суд поводиться як звичайний диктатор або самодур – Ми emperador всієї Русі вважаємо, і тому повелівали.

Наступний приклад. Відносно нашого клієнта було винесено ухвалу Дзержинського суду про визнання його винним за ст. 130 КУпАП (управління транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), при цьому в матеріалах справи мала бути довідка обласного наркологічного диспансеру про відсутність ознак сп'яніння у порушника.

У зв'язку з цим ми, діючи на захист нашого клієнта, подали встановленого законом 10-денного строку апеляційну скаргу на ухвалу суду. При цьому скаргу відправили рекомендованим поштовим відправленням, отримавши при цьому письмове підтвердження її отримання судом. Тим не менше проходили дні, тижні, а справа нашого клієнта все не направлялась до апеляційного суду. Пізніше було з'ясовано, що зазначена апеляційна скарга була просто загубленa працівниками канцелярії суду. З'ясувавши це, ми подали аналогічний екземпляр скарги, яка хоча й була прийнята Дзержинським судом, але зато була відхилена апеляційним судом у зв'язку з пропуском 10-денного строку подачі скарги. Доводи про те, що скарга була подана в строк і вона була загубленa Дзержинським судом, для апеляційного суду не мали жодного значення. Чи не це ознака явно хамського ставлення суду до громадян, причому за таке ставлення суд не несе абсолютно жодної відповідальності. Суд у нас незалежний, причому ця незалежність практично абсолютна і вона не залежить ні від закону, ні від моралі, ні від совісті.

Ще один приклад. Діючи в інтересах нашого клієнта, ми подали від його імені позов до Ленінського районного суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП. Однак зазначений позов разом з усіма прилаганими матеріалами судом за відповідною ухвалою були повернені у зв'язку з неналежним оформленням позову (не вказані номери телефонів відповідача). Розуміючи абсурдність зазначеної ухвали судді, ми всі матеріали позову відразу ж знову відправили до Ленінського суду. Зазначений позов був перенаправлений іншому судді і прийнятий ним до розгляду по суті, тобто цей судья вважав, що позов оформлений правильно, належним чином, і підстав для повернення позивачу не існує.