Пом'якшуючі обставини при ДТП, яка спричинила смерть

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.02.2014 Іванова І.І. (прізвище та ініціали змінені) від 10.11.2013 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожного руху, що спричинило смерть потерпілого) і йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробувальним строком терміном у 2 роки.

Іванова І.І. визнано винним у тому, що він, керуючи належним йому автомобілем і рухаючись по пр-ту Косіора м. Харкова зі сторони вул. Пожарського в напрямку вул. 17-го Партз'їзду зі швидкістю біля 98 км на год., грубо порушив вимоги пп. 1.5, 12.3, 12.4 Правил дорожного руху внаслідок чого допустив наїзд на жінку – пішохода, яка переходила дорогу і яка від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Як видається з вироку, підставою для вказаного покарання стало те, що засуджений визнав свою вину, щиро покаявся у вчиненому, відшкодував збитки, пов'язані з похороном загиблої. Суд також врахував і те, що сама потерпіла допустила порушення Правил дорожного руху, переходячи дорогу в непередбаченому для цього місці.

Отже, як бачимо, в даній справі саме сукупність пом'якшуючих обставин (хоча, можливо, й не тільки це) дала суду підстави для застосування покарання зі застосуванням випробувального терміну.

Отже, в даному випадку водій вибрав найбільш правильну позицію – правильну й з точки зору закону, й з точки зору загальноприйнятих у суспільстві норм – надав родичам потерпілої допомогу, а саме допоміг з похоронами, можливо здійснив ще якусь грошову компенсацію, яка в таких випадках не буває зайвою. У переважній більшості випадків такі дії винуватця ДТП знаходять відповідне розуміння з боку родичів загиблих.

І саме на судовому засіданні позиція родичів загиблих враховується судами, причому враховується майже у всіх випадках. Навряд чи знайдеться такий суддя, який засудить справу, якщо винуватець ДТП і родичі постраждалої від ДТП людини не знайдуть порозуміння.

Інша справа – що родичі загиблих іноді можуть висувати такі вимоги, які не відповідають доходам винуватця дорожно-транспортної пригоди.

Але щоб не сталося, у будь-якому випадку потрібно знаходити можливість для спілкування між винуватцем та жертвою ДТП чи її родичами. Можливо іноді за допомогою посередників – тих же адвокатів чи інших юристів. Не потрібно на порожному місці озлоблювати людей, створюючи при цьому самому собі додаткові проблеми.

P.S. Додаток – копія вироку.

Суддя Лігус С. М.

18.02.2014

Справа № 644/682/14к

№1кп/644/189/14

ВИРОК

іменем України

18 лютого 2014 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого – судді Лігус С.М.

при секретарі – Дяченко А.В.

за участю прокурора – Бухана В.Г.

обвинуваченого – ОСОБА_1

потерпілої – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за № 12013220140001232 про обвинувачення:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, перебуває в цивільному шлюбі, працює автослюсарем в ООО «Турбоатом», мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В с т а н о в и в:

10.11.2013 року близько 15.40 години ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем «Мерседес Бенц-124», державний номер НОМЕР_1 та рухався по проспекту Косіора в м. Харкові зі сторони вул. Пожарського в напрямку вул. 17-го Партз'їзду зі швидкістю близько 98 км на годину. На шляху свого прямування по вказаному шляху в районі будинку № 69 ОСОБА_1 грубо порушив вимоги пп. 1.5, 12.3, 12.4 Правил дорожного руху України, згідно з якими:

п. 1.5 – «Дії або бездіяльність учасників дорожного руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян»; п. 12.3 – «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; п. 12.4 – «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.». Внаслідок чого ОСОБА_1 допустив наїзд на пішохода гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка перетинала проїжджу частину зліва направо відносно руху його автомобіля.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень наступила смерть потерпілої на місці події. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1961-с/ІЗ від 14.12.13 причиною смерті ОСОБА_3 є травма грудної клітини у вигляді множинних переломів кісток скелету з розривом аорти та кровотечею в біля сердечну сумку (гемоперикард).

Порушення правил безпеки дорожного руху ОСОБА_1, що перебувають у причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, не зорієнтувався в дорожній обстановці, рухався в населеному пункті зі швидкістю, що перевищує допустиму, при виникненні небезпеці у вигляді пішохода ОСОБА_3, яка перетинала проїжджу частину зліва направо відносно руху його автомобіля та яку він міг об'єктивно бачити, не прийняв заходи зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і допустив на неї наїзд, що спричинило смерть потерпілої.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав і дав свідчення за обставинами його скоєння так, як це викладено вище.

Обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє фактичні обставини справи та їх не оспорює, а також не оспорює кваліфікацію інкримінованого йому кримінального правопорушення, тому суд у відповідності з ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження всіх доказів по справі.

Оскільки в суді встановлено, що ОСОБА_1 скоїв порушення правил безпеки дорожного руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, то його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.

Суд дослідив дані про особу обвинуваченого та потерпілої:

Обвинувачений ОСОБА_1, 21 рік, раніше не судимий, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, має сім'ю, вагітну дружину.