Гарантия возврата денег
Статьи >> Как суды умудряются увеличивать ущерб от ДТП

Как суды умудряются увеличивать ущерб от ДТП

 

Дело, о котором идет речь, является свидетельством уж очень «хорошого» отношения суда к истцу, т. е. лицу которое заявило требования о возмещении ему причиненного ДТП ущерба. Так, несмотря на то, что согласно выводов эксперта, истцу повреждением его автомобиля причинен ущерб на 24 тыс. грн.. суд присудил в его пользу ровно в два раза больше, т. е. 48 тыс. грн.

 

Чем истец вызвал такое доброе отношения суда к себе можно только догадываться, но не будем на этом акцентировать внимание. Попробуем вникнуть в решение суда с точки зрения его аргументации.

 

Итак, сертифицированный оценщик, который производил осмотр поврежденного автомобиля пришел к выводу, что стоимость его повреждений  с учетом десятилетней эксплуатации  составила 24 437 грн. 

 

Однако, суд, исследуя материалы дела, пришел к выводу, что експерт при определении стоимости повреждений автомобиля неправомерно применил коэффициент износа автомобиля, который составил 0,6. А по мнению суда этот коэффициент не нужно вообще применить, т. е. по мнению суда, несмотря на то, что поврежден практически полностью изношенный автомобиль, стоимость его повреждений необходимо определять исходя из того, что это совершенно новый автомобиль.   

 

Вот такое ноу – хау содержится в решении Московского районного суда г. Харькова от 18.03.2014, при этом суд делает вид, что он не знает о существовании ст. 1192 ГК Украины,  соответствии с которой размер вреда, который подлежит возмещению потерпевшему, определяется исходя из реальной стоимости имущества поврежденного имущества. 

 

По логике суда, если не дай Бог разбить автомобиль, который уже нужно выбрасывать на свалку, то лучше уж сразу в порядке возмещения ущерба купить потерпевшему новый автомобиль. Однако, такая логика суда весьма далека от права, эта логика определяется иными мотивами, с которыми уже на протяжении больше двадцати лет борятся все государственные органы Украины, в т. ч. и сами суды.

 

Будем надеятьтся, что апелляционый суд Харьковской области отменит указанное решение суда, из которого торчат роги известного персонажа, который к  справедливому правосудию не должен иметь никакого отношения.

 

P.S. Прилагаем вышеупомянутое решение Московского районного суда.

 

 

Справа № 643/16878/13-ц

Пр. № 2/643/575/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18.03.2014 року  Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді          Зінченко Ю.Є.

при секретарі                    Колтур Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою та моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 та ВАТ НАСК «Оранта», в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 4000 гривень, відшкодування суми заподіяних збитків в сумі 24024,96 грн., стягнути з НАСК «Оранта» на свою користь відшкодування суми заподіяних збитків в сумі 24 919грн.91коп. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.10.2012 року приблизно о 15.30 години, вона, ОСОБА_1, керуючи автомобілем Фольксваген Бора №НОМЕР_1, рухаючись на ньому по вул. Халтуріна м. Харкова, в районі буд. №13, здійснювала поворот ліворуч, в цей час автомобіль Шкода №НОМЕР_2, порушуючи вимоги п.10.1 ПДР України, почав здійснювати її обгін, внаслідок чого відбулося зіткнення з вказаним автомобілем під керуванням водія ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п.10.1 ПДР України, автомобілі отримали механічні пошкодження. За даним фактом відносно водіїв складено протоколи про адміністративне правопорушення.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 06.06.2013 року обидва водії визнані винним у дорожньо-транспортній пригоді. 20.08.2013 року за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову Московського районного суду від 06.06.2013року скасовано. Відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП  закрито за відсутністю в їх діях зазначеного адміністративного правопорушення.

Позивач зазначає, що між ОСОБА_2 та  НАСК «Ораната» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до діючого законодавства вона, ОСОБА_1, звернулась з заявою до страхової компанії про страховий випадок та проведення дослідження про встановлення матеріального збитку, завданого йому, як власникові автомобіля. Але, в проведенні зазначеного дослідження їй було відмовлено. У зв'язку з відмовою, ОСОБА_1 вимушена була звернутися до іншого незалежного спеціаліста для встановлення вартості матеріального збитку. Для проведення огляду колісного транспортного засобу телеграмами були викликані представник НАСК «Оранта» (вартість телеграми склала 32,04 грн.) та ОСОБА_2 (вартість телеграми склала 33,72 грн.). У присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був складений протокол №1000 огляду колісного транспортного засобу з зазначенням характеру пошкоджень з застосуванням фотозйомки. 17.06.2013 року складено звіт по визначенню вартості матеріального збитку та калькуляцію вартості відновлювального ремонту.

Так як ОСОБА_2 порушила вимоги п.10.1 ПДР України, які знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП, в результаті чого транспортний засіб Фольксваген Бора №НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1, отримав механічні пошкодження, заподіяно шкоду, ОСОБА_1 звернулась до НАСК «Оранта» про виплату страхового відшкодування. 30.09.2013 року позивач отримала письмово відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з калькуляцією, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, належного позивачу складає 47 429 грн.11 коп., тобто без врахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні. Згідно зі звітом вартість матеріального збитку визначалась з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, та складає 23 437,87 гривень. ( коефіцієнт фізичного зносу складових складає 60% від вартості складових, що підлягають заміні - 39985,40грн., або 23 991,24грн.).

Також позивач зазначає, що їй було завдано моральної шкоди в розмірі 4000 гривень, яка полягає у її душевних стражданнях, які вона перенесла у зв'язку із пошкодженням належного їй автомобіля.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідача НАСК «Ораната» Брагілевська Г.В у судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила, що вина водія ОСОБА_2 не доведена, підставою для виплати страхового відшкодування є наявність протоколу про адміністративне правопорушення. У зв'язку з відсутністю такого протоколу підстав для виплати страхового відшкодування немає, просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що відносно водія ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції справу закрив за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, таким чином її вина не доведена, а тому позовні вимоги до ОСОБА_2 необґрунтовані, проти стягнення моральної шкоди представник відповідача ОСОБА_2  заперечував з підстав відсутності доказів її заподіяння, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та матеріали справи про адміністративне правопорушення №643/425/13-п, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.10.2012 року приблизно о 15.30 години вона, ОСОБА_1, керуючи автомобілем Фольксваген Бора №НОМЕР_1, рухаючись по вул. Халтуріна м. Харкова, в районі буд.№13, здійснювала поворот ліворуч, в цей час автомобіль Шкода №НОМЕР_2, почав здійснювати її обгін, внаслідок чого відбулося зіткнення з вказаним автомобілем під керуванням водія ОСОБА_2

11.10.2012 року відносно ОСОБА_1 за порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України складено протокол про адміністративне правопорушення. Відносно водія ОСОБА_2 за порушення п.12.3 ПДР України також складено протокол про адміністративне правопорушення. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 06.06.2013 року обидва водії визнані винними, справу закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності (а.с 9-10).

20.08.2013 року апеляційний суд Харківської області за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову Московського районного суду від 06.06.2013року скасував. Провадження у справі відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрито за відсутністю в їх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Разом з тим, апеляційний суд Харківської області дійшов до висновку щодо відсутності в діях ОСОБА_1 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням вказаної події, а саме відсутності в діях ОСОБА_1 порушень п.10.1 ПДР України, таким чином поклавши в основу постанови висновок судової авто-технічної експертизи в ХНДІСЕ ім. Бокаріуса за поясненнями ОСОБА_1, згідно з яким дії ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, врахувавши суперечливі пояснення ОСОБА_2 щодо фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди та послідовні та стабільні пояснення ОСОБА_1, свідка ДТП - ОСОБА_8, а також інші докази у справі. В той же час, так як у протоколі про вчинення ОСОБА_2 зазначеного правопорушення не йдеться, а зазначено, що нею порушено вимоги п.12.3 ПДР України, суд апеляційної інстанції провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП при обставинах, як вони викладені в протоколі про вчинення ОСОБА_2 (п.12.3ПДР України), також закрив (а.с. 11-12).

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судом вирішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вказана постанова є підставою звільнення від доказування, оскільки обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а сам по собі факт не притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Фольксваген Бора, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1 Цивільна відповідальність за забезпеченим автомобілем Шкода Октавія, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у ВАТ НАСК «Оранта» (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 09.12.2011 року № АВ/2165081 а.с. 13).

Згідно ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Отже, у зв'язку з тим, що у ОСОБА_2 забезпечений транспорт знаходився у користуванні з правових підстав, НАСК «Оранта», як страхувальник, зобов'язана у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування).

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п.10.1 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Фольксваген Бора  реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження капота, переднього бамперу, решітки радіатора, радіатор, посилювач переднього бамперу, ліве переднє крило, передній державний номер, ліва передня фара, ліве переднє колесо з зміщенням вправо передньої фари, що підтверджується довідкою ДАІ від 11.10.2012 року (а.с. 38).

Згідно проведеного дослідження за замовленням позивача ОСОБА_1 по визначенню вартості матеріальних збитків №1000 від 17.06.2013 року вартість матеріальних збитків, заподіяних власникові автомобіля Фольксваген Бора, реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент ДТП складала 23 437,87 гривень. Ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП склала 61638,94 гривень. Вартість відновлювального ремонту ТЗ, належного позивачці складає 47 429 грн.11 коп., тобто без врахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні. Згідно зі звітом вартість матеріального збитку визначалась з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, та склала 23 437,87 гривень. Коефіцієнт фізичного зносу складових складає 60% від вартості складових, що підлягають заміні - 39985,40грвн., або 23 991,24грн. ( а.с. 14-26).

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має  право на їх відшкодування. Збитками є: втрати. Яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за  звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з п.14 Постанови  №4 від 01.03.2013 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». «особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність, було використано нові вузли, деталі….. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна ( у разі відшкодування збитків).

Таким чином, внаслідок ДТП заподіяні збитки власнику транспортного засобу у вигляді витрат на відновлювальний ремонт (реальні збитки) в сумі 47 429грн.11 коп.,

Як вбачається з проведеного товарознавчого дослідження, ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження  складає 61638,94 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача - 47 429грн.11 коп., тобто є меншою, тому позивачем обґрунтовано висуваються вимоги про відшкодування витрат на відновлювальний ремонт (реальні збитки).

Згідно ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика.

Статтею 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика, що становить 50 000 грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілого, яке не може перевищувати розміру прямого збитку, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю на одного потерпілого - 100 000 грн.

Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті  дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;… з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ст. 29 Вказаного Закону,  шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Позивач поніс витрати за евакуацію автомобілю з місця події до стоянки с. Циркуни у розмірі 400 грн. (а.с. 41), а також до вул. Дружби Народів, 246, де проводився технічний огляд автомобілю у розмірі 500 грн. (а.с. 42), за дослідження позивач сплатила 550 грн., що підтверджується квитанціями, а також витрати по виклику відповідачів для проведення огляду колісного транспортного засобу, телеграмами були викликані представник НАСК «Оранта» (вартість телеграми склала 32,04 грн.) та ОСОБА_2 (вартість телеграми склала 33,72 грн.), що підтверджується повідомленням про вручення телеграми та квитанціями (а.с. 40-43).  

В зв'язку з чим суд вважає, що з НАСК «Оранта» підлягає стягненню вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, у розмірі 23 437,87 грн., витрати за евакуацію ТЗ  в сумі 900 грн., витрати про проведенню автотоварознавчого дослідження в сумі 550грн., витрати по виклику відповідача в сумі 32,04 гривень, а всього 24919,91 гривень.

З ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між необхідним відновлювальним ремонтом за калькуляцією та матеріальним збитком з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, а саме 23 991,24грвн., а також витрати на виклик відповідача телеграмою для проведення огляду транспортного засобу - 33,72 грн., а всього 24 024,96 грн.

Позивач, також просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 4000 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна.

Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Будь-яких доказів заподіяння моральних чи фізичних страждань позивачем суду не надано, а тому з огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні цих вимог.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позову частково.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Так, позивачем при подачі позову до суду сплачено 489,45 грн. судового збору в частині вимог майнового характеру та 229,41 грн. в частині стягнення матеріальної шкоди (а.с. 1,2), в зв'язку з чим стягненню підлягає судовий збір у розмірі 489,45 грн. у рівних частках з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 769, 771, 979, 980, 990, 1172, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.8, 25 Законом України «Про страхування», ст. 9, 22, 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 24024,96 грн. (двадцять чотири тисячі двадцять чотири гривні 96 копійок).

Стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування суми заподіяних збитків 24919,91 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять грн. 91 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 та ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судового збору у розмірі 489,45 грн., в рівних частках з кожного по 244,72 грн. (двісті сорок чотири гривні 72 копійки).

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

          Суддя                                                                                               Зінченко Ю.Є.