Гарантия возврата денег
Статьи >> Пом’якшуючі обставини при ДТП, яка спричинила смерть

Пом’якшуючі обставини при ДТП, яка спричинила смерть

Вироком Орджонікідзевського районного суд м. Харкова від 18.02.2014 Іванова І.І. ( прізвище та ініціали змінені) 10.11.2013 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ( порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого) і йому призачено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробувальним строком терміном у 2 року.

Іванова І. І. визнано винним в тому, що він , керуючи належним йому автомобілем і рухаючись по пр-ту Косіора м. Харкова зі сторони вул. Пожарського в напрямку вул. 17-го Партзїзду зі швидкістью біля 98 км. на год., грубо порушив вимоги пп. 1.5, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху внаслідок чого допустив наїзд на  жінку - пішохода, яка переходила дорогу і яка від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Як вбачається із вироку підставою для вказаного покарання стало те, що засуджений визнав свою вину, щиро покаявся у вчиненому, відшкодував збитки, повязані із похороном загиблої. Суд також врахував і те, що і сама потерпіла допустила порушеннея Правил дорожнього руху, переходячи дорогу в непередбаченому для цього місці.

Отже, як бачимо в даній справі саме сукупність пом’якшуючих обставин ( хоча напевно і не тільки це) дала суду підстави для застосування покарання із застосуванням випробувального терміну.

Отже, в даному випадку водій вибрав найбільш правильну позицію, правильну і з точки зору закону, і з точки зору загальнопринятих у суспільстві норм – надав родичам потерпілої допомогу, а саме допоміг із похоронами, можливо здійснив ще якусь грошову компенсацію, яка в цих випаджках не буває зайвою. В переважній більшості випадків такі дії винуватця ДТП находять відповідне розуміння з боку родичів загиблих.

І саме в судовому засіданні позиція родичів загиблих враховується судами, причому враховується майже у всіх випадках. Навряд чи знайдеться такий суддя, який продасть справу, якщо винуватець ДТП і родичі постражалої від ДТП людини не знайджуть порозуміння.

Інша справа, що родичі загиблих інколи можуть висувати такі вимоги, які невідповідають доходам винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Але щоб не відбулось, в любому випадку потрібно знаходити можливість для спілкування між винуватцем та жертовою ДТП чи її родичами. Можливо інколи за допомогою посередників, тих же адвокатів чи інших юристів. Не потрібно на рівному місці озлоблювати людей, створюючи при цьому самому собі додаткові проблеми.

 

P.S. Додаток копія вироку.

 

 

 

 

 

 

Суддя Лігус  С.    М..

18.02.2014

                                                                                        Справа № 644/682/14к                                                                  

                                                                                                                        №1кп/644/189/14

                                                          ВИРОК

                                                               іменем України

             18 лютого   2014 року                         Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

в складі:     головуючого - судді Лігус С.М.

                                     при секретарі  - Дяченко А.В.

                                     за участю прокурора - Бухана В.Г.

                 обвинуваченого  - ОСОБА_1

                 потерпілої  - ОСОБА_2                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за №  12013220140001232    про обвинувачення:                                                                   

                                                                              ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця                       м. Харкова, громадянина України, знаходиться в цивільному шлюбі, працює автослюсарем в ООО «Турбоатом»,  мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1  

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,        

                                                                                      

                                                                 В с т а н о в и в:

10.11.2013 року близько 15.40 годин ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем «Мерседес Бенц-124»,  державний номер  НОМЕР_1 та рухався по проспекту  Косіора в м. Харкові зі сторони вул. Пожарського в напрямку вул. 17-го Партз'їзду зі швидкістю близько 98 км на годину. На шляху свого прямування по вказаному шляху  в районі будинку № 69  ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян»; п.12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; п.12.4: - «в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.». Внаслідок чого ОСОБА_1 допустив наїзд на пішохода гр. ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_4, яка перетинала проїжджу частину зліва направо відносно руху його автомобіля.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень наступила смерть потерпілої на місці події. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1961-с/ІЗ від 14.12.13 причиною смерті ОСОБА_3 є травма грудної клітини у вигляді множинних переломів кісток скелету з розривом аорти та кровотечею в біля сердечну сумку (гемоперикард).

 Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1, що знаходяться у причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, не зорієнтувався в дорожній обстановці, рухався в населеному пункті зі швидкістю, що перевищує допустиму, при виникненні небезпеці у вигляді пішохода ОСОБА_3, яка перетинала проїжджу частину зліва направо відносно руху його автомобіля та яку він міг об'єктивно бачити, не прийняв заходи зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і допустив на неї наїзд, що спричинило смерть потерпілої.

Обвинувачений   ОСОБА_1  свою  вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні  визнав і дав свідчення за обставинами його скоєння  так, як це викладено вище.

Обвинувачений ОСОБА_1  правильно розуміє фактичні обставини справи та їх не оспорює, а також, не оспорює кваліфікацію інкримінованого йому кримінального правопорушення,  тому суд у відповідності з ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження всіх доказів по справі.  

          Оскільки, в суді встановлено, що   ОСОБА_1 скоїв  порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ,  то його дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України.

Суд дослідив дані про особу обвинуваченого та потерпілої:

Обвинувачений ОСОБА_1, 21 рік, раніше не  судимий, працює,  за місцем роботи характеризується позитивно,  має сім'ю, вагітну дружину.

Потерпіла ОСОБА_3, 77 років, пенсіонерка, позитивно характеризується за місцем проживання.

При призначенні покарання  ОСОБА_1 суд враховує дані про особу  обвинуваченого та потерпілої, викладені вище, характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що злочин скоєно не умисно, до обставин, які пом'якшують покарання суд відносить щире каяття, а  обставин, що обтяжують покарання  суд не вбачає, а також, те, що ОСОБА_1 відшкодував  потерпілій матеріальні збитки, пов'язані з похороном потерпілої,  а також те, що з боку потерпілої,теж,  було порушення правил дорожнього руху, оскільки вона переходила дорогу в неналежному для пішоходів місці, думку потерпілої ОСОБА_2, яка не просила позбавити ОСОБА_1 волі, але просила  позбавити його права керування транспортним засобом,  і вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі зі застосуванням умов та вимог ст.ст.75,76  КК України.  

По справ  цивільний позов не заявлений.  

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обирався запобіжний захід  у вигляді домашнього арешту до 25.02.2014 року. Суд вважає, що на даний час немає підстав  та наявних  ризиків, зазначених в п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України  для продовження строку домашнього арешту відносно ОСОБА_1

. Процесуальні витрати треба стягнути з обвинуваченого              

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367,373,374  КПК України, суд -                            

                                                    ЗАСУДИВ:                                                  

       .       ОСОБА_1 визнати винним за ч.2ст.286 КК України і призначити йому покарання за:

              -  ч. 2 ст.286 КК України -  5 (п'ять) років  позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3(три) роки.  

         На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом  двох  річного  іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язків передбачених п.3п.4 ст.76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися   для   реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

          Початок строку відбування покарання  рахувати   з моменту приведення вироку у виконання.

          Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680,МФО 851011,УДКС України в Комінтернівському районі)  процесуальні  витрати в сумі 586,80 гривень.              

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області протягом 30 днів з моменту його оголошення.

          Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.          

            Головуючий:                                                                                        С.М.Лігус